Дневник адвоката

Сьогодні приймав участь у слідчих діях, де виступаю захисником двох іноземців, громадян Ірану та Грузії, яких звинувачують у поданні завідомо підроблених документів до державних органів України. З суті пред’явлених моїм клієнтам звинувачень слідує, що вони в інтернеті замовили а згодом і купили посвідки на тимчасове проживання в Україні з підробленими на них відбитками печаток.

Підзахисні й досі в повній мірі не розуміють в чому полягають їх протиправні діяння, адже вони, як і більшість із нас, при першій виниклій необхідності звернулися до пошукової системи інтернет мережі, де їм викинуло безліч сайтів, що пропонують такого роду “послуги”. При тому, слідство так і не встановило осіб, що ці “послуги” надавали.

Мої клієнти не заперечують факту покупки в інтернеті вказаних посвідок і визнають свою вину, хоча й особисто не підроблювали жодних документів і скоріш за все навіть не догадувались про їх незаконність. Але їм дивно, що їх притягують до відповідальності за придбані “послуги”, які вільно продаються в інтернеті, при тому, ніхто не встановлює і не притягує до відповідальності тих, хто цими “послугами” торгує. Я звернув на це увагу слідчого, але очевидно правоохоронні органи ця інформація не цікавить. Воно й не дивно, адже наша система свої функції виконала: встановила винних, направить справу до суду, який скоріш за все ухвалить обвинувальний вирок...

Та чи не є це віктимологічною (провокаційною) поведінкою держави, яка по суті не здійснює жодних дій для унеможливлення повторення таких правопорушень в майбутньому, якщо її не цікавлять особи що продають послуги, за які згодом карають людей?! Слідчі кажуть, що це вже інше питання... Я так не вважаю!

Іноді поведінка суддів просто вражає. В процесі розгляду кримінальної справи виявилось, що протоколи слідчих дій сфабриковані: підписи на них підроблені, ще й складені заднім числом. Діючи в інтересах мого клієнта, звернувся в прокуратуру із заявою про вчинення кримінального правопорушення службовими особами. Як і треба було чекати, прокуратура злочину в цьому не побачила, хоча мною надано було звукозапис засідання, сфабриковані протоколи, тощо. Наперед чекаючи такої відповіді, миттю направив до суду скаргу на бездіяльність працівників прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.

Призначили засідання по скарзі. Прийшов. В засіданні суддя мені каже, що якби всі писали такі скарги, а суд зобов’язував кожного разу прокуратуру вносити відомості (порушувати справу) відносно слідчих, то ніхто б там не працював і жодний злочин не було б розкрито… Тому він вважає, що вносити такі відомості не слід. Я в свою чергу кажу, що на підставі цих протоколів мій клієнт десять місяців відбув у СІЗО, і невідомо скільки б ще перебував там, якби не вдалося поміняти запобіжний захід. Суддя промовчав. Рішення щоправда ще ніяке не прийняв, а мені вже боляче. Невже наша система задля прикриття злочинних дій одного її працівника здатна інших людей тримати у в'язниці роками, при тому, навіть не задумуючись над своїми діями?

Може! Не задумуючись!

Вихідний день у адвоката теж є, рідко, але є. Сьогодні мав намір відвідати презентацію книжки «Антологія української поезії ХХ століття», де повинні були зібратися мої кумири: Тарас Чубай, Юрій Андрухович, Кость Москалець, Іван Малкович та інші. На жаль, як стало відомо в останній момент, з невідомих причин презентація чомусь не відбудеться.

Не зміг толком побувати і на футбольному матчі між командами «Динамо» Київ та «Ворскла» Полтава, адже після стартового свистка вимушений був покинути стадіон. Додивлявся матч вже вдома. Цікаво так, гімн команди «Динамо – це сила, Динамо – це ми, вийти побачити, перемогти…» в одному матчі слухав двічі: перший раз перед грою на стадіоні і другий раз після закінчення матчу по телевізору вдома.

Чи звертав хтось увагу, які у нас закони? Мається на увазі по товщині і кількості статей. Так от, в Конституції 47 статей про права та свободи людини, в яких вміщені ще наші з вами обов'язки. А от що робити не слід, в Кримінальному кодексі 338 статей, а ще є Кодекс про адміністративні правопорушення, Кримінально-виконавчий кодекс, Митний кодекс та інші. Приміром закон "Про захист прав споживачів" містить 32 статті, які фактично ніким не виконуються, за те Податковий кодекс складається з 357 статей, у кожній з яких сотні підпунктів (хто бачив Податковий кодекс знає), і спробуй його не виконувати...

Як після цього вірити, що "людина - найбільша цінність держави" і "держава створена для людей"?

Сьогоднішній день, як і більшість днів у професії адвоката був напруженим і надзвичайно виснажливим, хоча й без судових засідань. Окрім звичних справ по направленню запитів, складання скарг і проведення консультацій, займався новою справою. В процесі роботи над справою, в мене вкотре виникло розчарування у наших правоохоронних органах. Мій клієнт, перед тим як звернутися до мене, подав у поліцію заяву про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, а саме: укладенні від його імені договорів позики та іпотеки на підставі підробленого паспорта, ІНН та Держакту на землю. Надавши правоохоронцям оригінал свого паспорту та копію підробленого паспорта з фото невідомої людини, правоохоронні органи не побачили в цьому протиправних дій і відмовились вносити відомості по його заяві до ЄРДР і розпочинати досудове розслідування. Ба більше, в районному управлінні поліції сьогодні пів дня не змогли відшукати вказану заяву, а знайшовши виявилося, що її розписали на працівника поліції, який зараз у відрядженні за межами Києва.

Не знаю хто відчув нашумівшу реформу, я помітив тільки зміну двох літер "мі" на "по" у назві управління. А ще іноді здається, що в лексиконі працівників правоохоронних органів побільшало слів з префіксом "по". Маю надію, що я помиляюсь.